10
Ісус – добрий пастир 
 1  «Істинно кажу вам: хто не входить в овечий двір через ворота, а перелазить в іншому місці, той злодій та розбійник.  2  А хто входить через ворота, той пастир овець.  3  Сторож відкриває йому, і вівці чують його голос. Він кличе поіменно кожну вівцю й виводить їх.  4  Коли ж виведе всіх своїх, то йде попереду них, і вівці йдуть за ним, бо знають його голос.  5  За чужинцем вони не підуть, а втечуть від нього, бо не знають його голосу». 
 6 Ісус сказав їм цю притчу, але вони не зрозуміли, про що Він говорив. 
 7 Тоді Ісус знову сказав: «Істинно кажу вам: Я – ворота для овець.  8  Усі, хто приходив до Мене, – злодії та розбійники; але вівці їх не слухалися.  9  Я – ворота, і якщо хтось входить через Мене, буде спасенний. Він увійде, вийде й знайде пасовисько.  10  Злодій приходить тільки для того, щоби вкрасти, вбити й зруйнувати. А Я прийшов, щоб люди мали життя й щоб мали його вдосталь. 
 11  Я – добрий пастир. Добрий пастир віддасть життя за овець.  12  Наймит не є пастирем, вівці не належать йому. Коли він бачить, що наближається вовк, то залишає овець і тікає. Вовк хапає овець, і вони розбігаються.  13   Наймит тікає, бо його найняли, і він не дбає про овець. 
 14  Я – добрий пастир. Я знаю Своїх, і вони знають Мене.  15  Так само Отець знає Мене, і Я знаю Отця; Я віддаю Своє життя за овець.  16  У Мене є й інші вівці, які не з цієї кошари, і їх Я маю привести сюди. Вони почують Мій голос, і буде одна отара й один пастир.  17  Отець любить Мене тому, що Я віддаю Своє життя, аби знову взяти його.  18  Ніхто не може його забрати від Мене, Я Сам віддаю його. У Мене є влада віддати його й влада взяти його знов. Цю заповідь Я отримав від Мого Отця». 
 19 Після цих слів між юдеями знов виник розкол.  20 Багато хто з них казав: 
―Він одержимий і втратив розум. Навіщо Його слухати? 
 21 А інші казали: 
―Це не слова біснуватого. Чи може демон відкрити очі сліпому? 
Подальший конфлікт щодо слів Ісуса 
 22 В Єрусалимі було свято Відновлення Храму.* 10:22 Свято Відновлення нагадувало про очищення Єрусалимського Храму, яке відбулося в 165 році до Р. Х. Стояла зима.  23 Ісус ходив у Храмі по колонаді Соломона.  24 Юдеї зібралися навколо Нього й сказали: 
―Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо! 
 25 Ісус сказав: 
―Я вже казав вам, але ви не вірите. Діла, які Я роблю в ім’я Мого Отця, свідчать про Мене.  26  Але ви не вірите Мені, тому що ви не з Моїх овець.  27  Мої вівці чують Мій голос. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.  28  Я даю їм життя вічне, і вони ніколи не загинуть, і ніхто не забере їх з Моїх рук.  29  Мій Отець, Який дав їх Мені, величніший за всіх. І ніхто не зможе забрати їх з рук Мого Отця.  30  Я й Отець – одне! 
 31 Тоді юдеї знов схопили каміння, щоб побити Його,  32 але Ісус сказав їм: 
―Я показав вам багато добрих справ від Отця. За яку з цих справ ви хочете Мене побити камінням? 
 33 Юдеї відповіли: 
―Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе, а за богохульство, бо Ти, будучи людиною, робиш себе Богом. 
 34 Ісус сказав їм: 
―Чи не написано у вашому Законі: «Я сказав: ви – боги?»† 10:34  Див. Пс. 81:6.  35  Якщо богами названі ті, кому було дано Слово Боже, і Писання не може бути порушене,  36  то чому ж ви кажете про Того, Кого Отець освятив та послав у світ, що Він богохульствує, бо Я казав: «Я – Син Божий?»  37  Якщо Я не роблю справ Мого Отця, не вірте Мені.  38  А якщо роблю, то хоч не вірите Мені, повірте Моїм ділам і зрозумійте, що Отець у Мені і Я в Отці. 
 39 Вони знов намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук. 
 40 Ісус знову пішов на інший бік Йордану, у місце, де Іван хрестив, і залишився там.  41 До Нього приходило багато людей, що казали: «Іван не зробив жодного знамення, але все, що він говорив про Нього, – правда».  42 І багато там увірувало в Нього.